Позбавлення від минулого: Дніпро продовжує деколонізацію простору
У Дніпрі триває послідовна робота з очищення міського ландшафту від елементів, що асоціюються з радянським минулим. Днями черговим кроком у цьому напрямку став демонтаж барельєфа колишнього генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва. Цей об’єкт, що розміщувався на фасаді будівлі по Крутогірному узвозу, зняли, щоб остаточно вилучити з публічного простору символи, що підпадають під дію законів про декомунізацію та деімперіалізацію.
Ініціатором та інформатором про завершення робіт виступив керівник Українського центру історико-культурних стратегій Сергій Волинець. За словами фахівця, згаданий барельєф був внесений до переліку об’єктів, які підлягають демонтажу відповідно до висновків Українського інституту національної пам’яті. Ця установа, аналізуючи об’єкти монументального мистецтва та топоніміку, дійшла висновку, що барельєф Брежнєва належить до символіки, яка увічнює комуністичний тоталітарний режим та історично пов’язана з російською імперською політикою.
Рішення про демонтаж ґрунтується на комплексній оцінці історичного контексту та сучасних суспільних запитів. Леонід Брежнєв, одна з найвпливовіших постатей радянської доби, очолював СРСР протягом вісімнадцяти років – із 1964 по 1982 рік. Його правління часто асоціюється з періодом “застою”, але водночас і з певними стабільністю та досягненнями в космічній, військовій та науковій сферах. Однак, саме цей період характеризувався посиленням ідеологічного контролю, придушенням дисидентського руху та наростанням суспільних суперечностей, які накопичувалися десятиліттями.
Український інститут національної пам’яті, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті, неодноразово наголошував на необхідності позбутися елементів, що увічнюють радянське минуле. Це пов’язано не лише з історичною справедливістю, але й з формуванням сучасної української ідентичності, вільної від нав’язуваних радянських наративів. Демонтаж таких об’єктів, як барельєф Брежнєва, є практичним втіленням цих процесів.
Декомунізація: історичний контекст та сучасні реалії
Процес декомунізації в Україні розпочався після Революції Гідності, коли суспільство виявило чітку волю до розриву з тоталітарним минулим. У 2015 році Верховна Рада України ухвалила пакет законів “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”. Ці закони передбачають демонтаж пам’ятників, перейменування вулиць, населених пунктів та інших об’єктів, що пов’язані з радянським режимом.
Барельєф Леоніда Брежнєва, як і будь-який інший артефакт, що увічнював радянських лідерів, потрапляв під дію цих законів. Його розміщення на фасаді житлового будинку по Крутогірному узвозі, який, ймовірно, був споруджений за радянських часів, несло в собі елемент ідеологічного мінування міського простору.
Рішення про демонтаж не є актом вандалізму чи забуття історії, а радше актом історичної справедливості та утвердження суверенності. Воно відображає прагнення українського суспільства позбутися спадщини минулого, яка часто була пов’язана з репресіями, обмеженням свобод та нав’язуванням чужих цінностей.
Важливо зазначити, що декомунізація — це не тільки знесення пам’ятників. Це ширший процес переосмислення історії, формування нової суспільної пам’яті та утвердження національних цінностей. Робота з очищення міського простору від символів минулого є лише одним із кроків на шляху до побудови сучасної, європейської України.
Український центр історико-культурних стратегій та Український інститут національної пам’яті відіграють ключову роль у координації та експертному супроводі цих процесів. Їхня діяльність спрямована на те, щоб процес декомунізації був обґрунтованим, послідовним та відповідав суспільним інтересам. Демонтаж барельєфа Брежнєва в Дніпрі є ще одним свідченням того, що Україна наполегливо рухається шляхом до звільнення від радянського минулого.