Надійшла сумна звістка: загинув Олександр Савка, старший матрос з Синельниково
24 жовтня 2024 року українське небо потьмяніло від звістки про загибель військового Олександра Савки. Старший матрос бригади морської піхоти, захищаючи нашу землю, отримав смертельні мінно-вибухові поранення під час виконання бойового завдання в Курській області. Про це повідомила міський голова Синельникового.
Довгий шлях до повернення додому
Довгих рік і сім місяців ім’я Олександра Савки перебувало у списку зниклих безвісти. В усі ці дні його рідні та друзі плекали надію на його повернення, не втрачаючи віри. Проте, сумні результати експертизи ДНК, яку провели після тривалого пошуку, невблаганно підтвердили найстрашніше – Олександра більше немає серед живих. Світла пам’ять Герою, який віддав найцінніше за свою країну. Він повернеться до рідної землі «на щиті», як справжній воїн.
Життєвий шлях захисника
Олександр Савка, уродженець Синельниково, був справжнім патріотом своєї Батьківщини. Він зі зброєю в руках до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та Україні.
- Вступ до лав ЗСУ: У серпні 2024 року, коли його країна особливо потребувала сильних рук, Олександр приєднався до лав Збройних Сил України.
- Навчання та робота: Олександрове життя було пов’язане не лише з військовою справою. Він успішно закінчив ліцей №4, здобув освіту в залізничному технікумі. Чималу частину свого життя, понад 13 років, він присвятив роботі на залізниці. Працював у Нижньодніпровську, а згодом і у Дніпрі на підприємстві ПрАТ «ІНТЕРКОРН». Його сумлінна праця була відзначена колегами.
- Відданість: Життєве кредо Олександра – відданість. Він вірно служив, не зраджуючи своїм принципам та присязі.
У цей скорботний час
Трагічна звістка про загибель Олександра Савки знову нагадує про unforgiving реалії війни та ціну, яку платить Україна за свою свободу. Синельникове, як і вся Дніпропетровщина, знову оплакує свого захисника.
Варто згадати, що це далеко не перша подібна втрата для області. Раніше повідомлялося про героїчну загибель інших військових з Дніпропетровщини: Сергія Лисачука з Кам’янського, старшого солдата Дмитра Куделі та 26-річного Євгена Федченка, яких в останню путь провели відповідно в Нікополі та Покрові. Кожен з них, як і Олександр, залишив глибокий слід у серцях співвітчизників і назавжди залишиться в історії України як символ мужності та самовідданості.
Ці втрати – це рани на серці нації, але вони також мотивують до боротьби за перемогу, за світле майбутнє, яке так прагнуть здобути наші герої.