Сумський поліглот: історія двірника, який покорив мережу
Його робочий день починається о шостій ранку. Зі спорядженням у руках Сергій Гробовий вирушає на вулиці Сум, аби зробити місто чистішим. Та коли він відкриває рот, перехожі часто зупиняються з подивом – цей чоловік у робочому одязі вільно володіє англійською, польською, німецькою та арабською.
Сергій Гробовий — нетиповий сумський двірник. За його плечима – юридичний інститут, досвід роботи у посольстві Кувейту й любов до української класики. Історію незвичайного комунальника розповіло Суспільне Суми.
## Від охоронця до посольства
Сергій народився у Сумах. Його дідусь був корейцем, тому інтерес до інших культур у нього, мабуть, у крові. Працювати юнак почав ще в 14 років, щоб допомагати матері. Згодом здобув і серйозну освіту – закінчив Херсонський факультет Запорізького юридичного інституту.
Шлях до дипломатичних кіл розпочався випадково в Києві, коли Сергій працював охоронцем у столичному метрополітені. Одного разу до нього підійшов високий чоловік і запропонував пройти співбесіду в посольстві Кувейту. Іспит пройшов успішно, і Сергій отримав посаду в господарському відділі консульства, де допомагав послу з побутовими справами.
Однак коли в Україні змінився дипломатичний представник Кувейту, чоловік вирішив повернутися до Сум і обрав професію двірника. За його словами, йому подобається перебувати на свіжому повітрі, спілкуватися з людьми та приносити їм задоволення від чистого міста.
## Кохання з першого “Ніхао”
Саме на вулиці, під час роботи, двірник-поліглот зустрів свою долю. Сергій прибирав на вулиці Покровській, коли помітив двох дівчат. Тоді він привітався з ними китайською, а далі спілкувався англійською, польською, німецькою та арабською.
Однією з дівчат була Ліза, студентка з Пекіна. Вона зізнається, що чоловік її приємно здивував своєю відкритістю. Виявилося, що в них є чимало спільного: любов до мов, читання та музики. У серпні 2025 року пара одружилася.
Тепер Сергій знайомить дружину з українською культурою – Ліза із задоволенням носить українські хустки та куштує місцеві страви, хоча до борщу та пельменів довелося звикати після рідної кухні.
Подружжя часто буває в сумській філармонії або у благодійному фонді “Карітас”, де вони допомагають організовувати культурні заходи для переселенців. За свою працю Сергій уже отримав відзнаку від міської влади, але найбільшою нагородою для нього залишаються посмішки містян.
